«Батько теж був пілотом і розбився в зоні АТО»: історія загиблого в катастрофі під Чугуєвом Олександра Скочкова
«Батько теж був пілотом і розбився в зоні АТО»: історія загиблого в катастрофі під Чугуєвом Олександра Скочкова
Українськім ЗМІ стали відомі нові подробиці про курсантів які розбилися в авіакатастрофі в Чугуєві. Виявилося, що батько одного з них, Олександра Скочкова, у 2014 році загинув в зоні АТО — і теж розбився на літаку.
Літак Іл-76, яким керував батько Саші Ігор Скочков, в червні 2014 року збили бойовики.
Батько теж був пілотом і розбився в зоні АТО
Про те, що тепер загинув син Ігоря Скачкова Олександр, «ФАКТАМ» розповіла курсантка Харківського Національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба Людмила.
— Ще вранці Саша значився зниклим безвісти, але вже відомо, що він теж загинув, — повідомила Людмила. — Саша був дуже добродушним і усміхненим хлопцем. Ніколи не бачила його сумним або пониклим — і це попри те, що в його житті не так давно сталася страшна трагедія, в зоні АТО загинув батько. Він теж розбився в авіакатастрофі …
Батькові Олександра Ігорю Скочкову в момент трагедії було 37 років. Він був капітаном, штурманом авіаційної ескадрильї 25-ї бригади транспортної авіації. Загинув 14 червня 2014 року, коли біля Луганського аеропорту літак Іл-76 обстріляли бойовики. Ігоря Скочкова посмертно нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня та нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту».
— Саша вступив до університету Повітряних Сил для того, щоб бути як батько, — каже Людмила. — Він дуже ним пишався і теж хотів літати. Спочатку вступив в наш вуз на інший напрямок, але потім перевівся на «льотну» спеціальність. І вийшло, що, як і його батько, загинув в літаку … У нього залишилися мати і сестра. Навіть страшно уявити, як їм зараз … Насправді ми всі втратили рідних людей.
Я, як і загиблі хлопці, вчуся на третьому курсі, тільки на іншому факультеті. І можу сказати, що ми всі тут як одна велика сім’я. Ми весь час разом — незалежно від того, хто на якій спеціальності. Всі один одного знають і люблять. У нас одна мета — літати, і вона нас об’єднує. У будь-якому вузі є випадкові люди, але тут такі, як правило, відсіваються за перші два роки. А на третій курс йдуть вже ті, хто точно знає, чого хоче.
Фото загиблих в авіакатастрофі під Харковом курсантів / фото facebook Павло Прядко
Ніщо не віщувало біди, це були звичайні навчання, практика … Пригадую, як вчора вдень зустріла на території університету одного хлопця — однокурсника хлопців, які загинули. Він є на загальних фотографіях, які зараз всюди публікують. Знаючи, що у хлопців повинні бути вчення і побачивши його в цивільному одязі, я здивувалася:
«Чому не в формі?» — «Та я відраховуюсь» — сказав він. Вийшло, що це несподіване рішення хлопця врятувало — якби він не відрахувався, теж виявився б в тому літаку. А ще одному курсанту прямо перед польотом стало погано — різко підскочив тиск. В останній момент його не взяли — і це врятувало йому життя. Серед хлопців, які були на борту, вижив тільки В’ячеслав Злочевський … Кажуть, що його стан стабільний і загрози життю немає. Ми сподіваємося, що він видужає. Він разом з Віталіком Вільховим вистрибнув з палаючого літака.
Загинув, вважайте, весь курс. І інструктори, які були на борту, — дуже досвідчені та відповідальні. Тому озвучені в деяких ЗМІ версії й тому, що хлопці нібито переплутали дорогу зі злітною смугою — це повний абсурд. Летіли професіонали, яких супроводжували досвідчені пілоти. Ми самі до кінця не знаємо, що там сталося. Так, техніка була старою, але ж вона проходила технічне обслуговування. І тут, скоріше, можуть бути питання до тих, хто це обслуговування здійснював.